top of page

Чорний кіт проти білої кішки

Оновлено: 27 черв. 2021 р.

Український титул у японських шахах шьоґі


Турнірна культура в Україні вже цілком сформована. Наразі турнірні партії відбуваються як онлайн, так і офлайн та охоплюють як традиційні види спорту на кшталт шахів, шашок чи го, так і сучасні настільні ігри, наприклад, 7 чудес, Рес Аркана, Джайпур та інші. Сьогодні розповідаємо про український турнір, що сколихнув японську громаду та поставив Україну у центрі обговорень у країні висхідного сонця. І темою цього турніру стали...котики.😼


Чому саме котики?

Японські гравюри у старовинному стилі з котиками
Японські гравюри у старовинному стилі з котиками

Щорічно 22 лютого в Японії відзначають День кішки — неофіційне свято, присвячене одній з найпопулярніших домашніх тварин.

Почнімо з того, що слово «два» японською звучить як «ні». Часом «два» може вимовлятися грайливо — «нян». Випадково чи ні, але японці вважають, що кішка нявкає не інакше, як «нян-нян-нян». А далі все просто і логічно: «нян-нян-нян» — це «два-два-два», а «два-два-два», відповідно, — це двадцять друге число другого місяця, тобто дата Дня кішки.

У 1987 році створено виконавчий комітет Дня кішки. Відтоді активісти закликають усіх — і тих, у кого вже живе це пухнасте звірятко, і тих, хто поки лише планує завести котика — дізнатися більше про цих тваринок, їхню історію, особливості, звички й улюблені ласощі.

Вважається, що кішки потрапили в Японію з Китаю приблизно у VI ст. Далеких предків сучасних пухнастиків брали «на службу» на корабель. Ті мали оберігати від мишей священні буддійські книги, які перевозили з Китаю до Японії.

Котики, безумовно, відіграють важливу роль у японській культурі. Саме тому, вирішуючи, як назвати лютневий матч з японських шахів — шьоґі, організатори зупинились на назві Kuro Neko Sen, що означає матч за титул чорного кота. Зійшлися зорі, як то кажуть.😺


Битва за титул чорного кота


Цікаво, що прямий ефір з події, яка відбулася у Києві, дивилось більше японців, ніж українців. Трансляція набрала понад тисячу переглядів. А більшість коментарів під час стріму були японською. Неймовірна кількість позитивних відгуків, персональні привітання та компліменти летіли з далеких Японських островів до європейського Києва. Чому? Бо значні зусилля завжди призводять до хорошого результату. Тож у цій статті розповідаємо і про зусилля, і про результат.


З чого все почалося?

З карантину, з неймовірної нудьги та жаги до дій, з сірості та депресивних настроїв, з нестачі спілкування і партій в улюблену гру наживо. Захотілося зробити дещо яскраве, гучне та амбітне. Провести щось таке, аби показати красу шьоґі, поспілкуватися з «носіями гри», отримати підтримку ззовні та нові враження.

Раніше ці амбіції можна було легко реалізувати на фестивалях, куди приходило багато зацікавлених. Однак ця зима видалась складною для живої взаємодії через пандемію COVID–19. Тому пропозиція провести дещо подібне до японських титульних матчів сподобалася всім. Тож Ukrainian Shogi Dojo взялися організовувати подію.

Вирішили провести титульний матч з-поміж двох учасників: Сергія Шипкіна та Бориса Мороза. Обидва — сильні гравці-аматори, популяризатори гри в Україні та японознавці.

Зазвичай титульному матчу передує турнір, на якому обирають претендентів. Та цього разу ми запланували провести тільки матч без відбору через обмеження, пов’язані з карантином.


Мало часу, що робити?

Коли робиш щось вперше, багато речей не можеш передбачити на початку. Немає книг чи алгоритмів, які б розповіли, у якій послідовності починати підготовку, яка техніка потрібна, кого потрібно запросити, де проводити та скільки на це піде ресурсів: людських та фінансових.

Та з цим ми впоралися! 21 січня запропонували ідею і домовилися її втілити не пізніше ніж 22-го лютого. Отже, місяць на всю підготовку. Амбіційно? Ще б пак!

В Україні трансляції настільних ігрових матчів — не надто популярні. Тож брати приклад не було з кого. Але Ukrainian Shogi Dojo перебуває у дружніх відносинах з клубами по всьому світу. Тож вирішили порадитися з колегами з білоруського клубу «Ґінкаммурі», які доволі швидко вибудували велику шьоґі-спільноту у Мінську. А зараз активно популяризують гру та регулярно проводять трансляції на своєму каналі. Поспілкувавшись з білоруськими колегами, ми зрозуміли, з яких ракурсів краще записувати трансляцію, яку інформацію краще вивести на екран. Як референс взяли трансляції Abema TV. Це дуже популярний японський канал, що транслює матчі з шьоґі. Щоб зрозуміти, як складно було організувати трансляцію, просто показуємо, як виглядав екран прямого ефіру.


На відео у прямому ефірі ми наклали лого організаторів, імена учасників, назву турніру. Фільмування проводили на дві камери: фронтальну та верхню над шьоґібаном (столиком для гри у шьоґі), що транслювала ходи учасників. Мікрофонів потрібно було ще більше: один — біля гравців, один — який би фіксував звуки клацання дерева з шьоґібаном, та ще один — для суддів.

Сергій Шипкін та Борис Мороз у розпалі партії. Хід Бориса

Сценарій

Кіфу
Суддя Ольга перед початком продивляється сценарій та готує журнал для кіфу (шахової нотації ходів)

Зазвичай, коли переглядаєш якесь шоу, програму чи слухаєш гарну лекцію, здається, що все, що відбувається — відбувається саме по собі. Але добра імпровізація — завжди гарно спланована! І такі показові події вимагають жорсткої підготовки, пропрацьованого сценарію та чітко розписаних ролей для кожного учасника та учасниці події.

І саме дисципліна — одна з тих речей, яка найбільше вражає, коли спостерігаєш за підготовкою події. Для суддів, гравців, організаторів було підготовлено текст, чітко визначено таймінг. Привітальну промову написали двома мовами: японською та українською. Фактично у сценарії врахували без перебільшень все, що мало відбутися під час події (звісно, окрім результату матчу).

Ведучий Ігор в ефірі із привітальним словом до японських глядачів

В основі оригінального сценарію — сценарії матчів японського телебачення. Організатори мали їх переглянути добру сотню, щоб з’ясувати їхні загальні риси. Бо ж ніхто не розповість вам, як треба.

Дуже запам’яталося, наскільки прискіпливо хлопці уточнювали певні культурні моменти у японських профі. Чи може суддя показати рукою на гравця? У яких позах можна сидіти? Чи нормально, якщо у кадр попала нога? Як потрібно розставити фігури та хто це має робити? Як низько слід кланятися?

Тож на підготовку сценарію знадобилося найбільше часу. Але це того вартувало!


Прямий ефір


Найбільше клопоту та нервів забрав прямий ефір. Це найвідповідальніша частина роботи, й потрібно, аби всі працювали злагоджено. Бо прикро, якщо якась дрібничка зведе нанівець зусилля команди. Організатори намагалися врахувати ще один фактор: вони хотіли, щоб і японські колеги могли переглянути матч. Тож заздалегідь запросили коментаторів, які б пояснювали ходи та давали оцінку рішенням гравців.

Однак, через технічні причини прокоментувати матч японською не вдалося. Пізніше виявилося, що японці все одно між собою познайомилися. Ба більше — впродовж матчу обговорювали хід гри у своїй невеличкій компанії. Так вони й потоваришували. Сподіваємося, наступний титульний матч коментуватимуть вже для усіх слухачів.


Декорації та антураж

Масочки з мордочками котиків😼

Часто виходить, що найпростіші речі викликають у людей найбільше емоцій. На турнірі такими речами стали котячі маски для обличчя: з носиком та вусиками. Цей атрибут глядачі помітили та жваво обговорювали.

Місце, де відбувся титульний матч, складно назвати звичайними декораціями. Адже ця чайна кімната Україно-японського центру — автентичне японізоване середовище. Його у розібраному вигляді привезли з Японії, а потім встановили у культурному центрі. Тож в УЯЦі дуже тендітно відтворено тонкощі традиційного інтер’єру.

Суддя Ольга розігрує право першого ходу. Ліворуч — Сергій у японському вбранні, Борис - у європейському.

Традиційне японське вбрання Сергія Шипкіна також варте уваги. Учасник обрав для матчу чоловіче темне японське кімоно, тоді як Борис Мороз надав перевагу класичному європейському костюму. Обидва варіанти одягу обирають на своїх матчах і японські гравці.

Також одним з атрибутів, який часто можна побачити на матчах такого типу — віяло. Воно виступає у ролі оберегу та «заряджає» на вдачу свого власника.

Японці у коментарях до стріму захоплювалися нашою японізованою атмосферою. Уважність до деталей — ось ключ до успіху.


Отже, як все відбулося?

Дуже добре. Бій виграв Борис Мороз з Харкова. Переможець повіз додому титульне звання та Чорного котика — символ матчу.

До речі, спільнота шьоґістів Японії була дуже задоволена, що їхню культуру плекають у далекій Україні. А «Чорний кіт» став першим аматорським титулом в Україні. Щороку його власник має або захистити, або передати.


Гравці у шьоґі з Японії зустріли подію тепло та з гумором


Деякі японці взагалі вперше дізналися про нашу країну. Дуже тішить, що через гру ми будуємо поки тоненький, але досить міцний місток між двома світоглядами: українським та японським. А всі охочі можуть переглянути запис події за посиланням.


Битва за титул білої кішки


У Японії традиційно розмежовують чоловічі та жіночі шьоґі. Хоча весь світ прямує до стирання ґендерних меж, більшість видів спорту досі мають цей розподіл. Оскільки титул Чорного кота вийшов «чоловічим», ми вирішили, що потрібно започаткувати й жіночий титул! Так зародилася ідея провести битву за Білу кішку, де змагатимуться лише жінки.


Манекі Неко — міфічна істота, що приманює своєю лапкою вдачу та достаток

Оскільки цього разу часу на підготовку більше, ми вирішили не нехтувати відбірковим турніром та дати можливість дівчатам позмагатися між собою. Наразі відомо, що відбірковий етап пройде у формальній обстановці, а за його результатами буде сформовано пару дівчат, що зіграють у прямому ефірі у тій самій чарівній кімнаті за шьоґібаном.

Запланована дата проведення: 26 червня 2021 року.


Корисні покликання:


Покликання на стрім матчу Kuro Neko Sen

Репортаж про подію від клубу Ґінкаммурі

Репортаж про подію від Суспільне.Харків


Офіційний сайт Ukrainian Shogi Dojo

Facebook Ukrainian Shogi Dojo


198 переглядів0 коментарів
bottom of page